КЗО "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №227 компенсуючого типу" Дніпровської міської ради

 





Музична скарбничка

 Логоритміка

 

 В даний час проблема розвитку, навчання і виховання дітей дошкільного віку стає особливо значущою. За статистичними даними тільки 10% новонароджених з'являються на світ абсолютно здоровими. Решта дітей мають різні мікроорганічні  поразки або виражену патологію. Окрему категорію складають аномалії розвитку, що супроводжуються порушенням мови, що тягне і відставання у розвитку. Без формування навички чисто і правильно говорити неможливо здобувати навички спілкування і вчитися будувати відносини з навколишнім світом. При нормальному розвитку оволодіння звуковим ладом мови у дошкільників закінчується до 4-5 років. Але іноді в силу ряду причин цей процес затягується. У цьому віці ми часто спостерігаємо дітей, мова яких мало зрозуміла для оточуючих: окремі звуки не вимовляють, пропускаються або замінюються іншими. Діагностика показала, що у 55% дітей порушено почуття ритму і темпу, а також спостерігається зайва напруга м'язового тонусу при рухах, особливо у дітей із затримкою мовного розвитку, є темпові порушення і загальна моторна незручність, слабо розвинений артикуляційний апарат і музично-сенсорні здібності. Побоюючись насмішок, діти починають соромитися своїх помилок, уникають спілкування з однолітками. З'являється невпевненість в своїх силах, що веде до негативних наслідків. Тому дуже важливо вчасно зайнятися виправленням звуковимови.

 

Мета логоритміки - подолання мовного порушення у дітей шляхом розвитку, виховання і корекції рухової сфери через музично-логоритмічну діяльність.

 

Завдання:

освітні:

  • формувати рухові вміння і навички;
  • розвивати просторові уявлення;
  • розвивати координацію, переключення рухів;
  • знайомити з метроритмікой.

 

виховні:

  • виховувати і розвивати почуття ритму, здатність відчувати в музиці, рухах ритмічну виразність;
  • формувати здатність сприйняття музичних образів і вміння ритмічно і     виразно рухатися відповідно до цього чином;
  • удосконалювати особистісні якості, почуття колективізму.

 

корекційні:

  • розвивати мовне дихання;
  • розвивати артикуляційний апарат;
  • розвивати фонематичне сприйняття;
  • розвивати граматичну будову і зв'язну мову;
  • формувати і розвивати слухову і зорову увагу і пам'ять.

 

Музичне логоритмічне заняття - це не просто послідовність вправ, це кожен раз ціла драматична дія, у якій всі види діяльності пов'язані і об'єднані загальним ритмом і сюжетом. Побудова занять залежить від того, які діти в ньому беруть участь, і які завдання повинні вирішуватися на даному етапі.

 

Ігрова побудова занять створює доброзичливу, емоційно-насичену атмосферу спільної творчості дітей та дорослих, спонукає кожну дитину взяти активну участь в навчальному процесі, підтримує пізнавальний інтерес і увагу, активізує мова.

 

Необхідною умовою роботи при логоритмічній діяльності є створення умов для виникнення подиву, інтересу і для вираження своїх почуттів, допомога кожній дитині знайти віру в себе, вміння організувати ситуацію успіху, заохочуючи будь-яке зусилля з її боку, радіючи її творчим знахідкам. Заняття здійснюється завдяки музичному супроводу ігор-інсценівок, танцю, а також співу пісень. Використання казкових персонажів, атрибутів сюжетно-рольових ігор стимулює активність дітей до мовної та іншим формам діяльності.

 

Головним принципом досягнення ефективності в роботі на логоритмічних заняттях є індивідуальний підхід до кожної дитини з урахуванням її вікових, мовних і психофізіологічних можливостей.

 

Мовний матеріал на таких заняттях попередньо не розучується, а проводиться по наслідуванню. Під час мовних вправ бажано, щоб діти стояли разом з педагогом в колі або сиділи півколом. Таке розташування дає можливість дітям добре бачити педагога, рухатися і проговорювати мовної матеріал синхронно з ним.

 

Логоритмічних діяльність включає в себе наступні елементи:

  • артикуляційну (логопедичну) гімнастику;
  • чистомовки  для автоматизації та диференціації звуків;
  • пальчикову гімнастику для розвитку дрібної моторики;
  • вправи під музику на розвиток загальної моторики, відповідні віковим особливостям дітей, для м'язово-рухового і координаційного тренінгу;
  • вокально-артикуляційні вправи для розвитку співочих даних і дихання з музичним супроводом і без нього;
  • фонопедичні  вправи за методом В.В.Емельянова для зміцнення гортані і прищеплення навичок мовного дихання;
  • пісні і вірші, супроводжувані рухами рук, для розвитку плавності і виразності мовлення, мовного слуху і мовної пам'яті;
  • музично-ритмічні ігри з музичними інструментами, розвиваючі почуття ритму;
  • музичні ігри, які сприяють розвитку мовлення, увазі, вмінню орієнтуватися у просторі;
  • комунікативні ігри та танці для розвитку динамічної сторони спілкування, емоційності, позитивного самовідчуття;
  • вправи на релаксацію для зняття емоційної та фізичної напруги.

 

Пісенний і танцювальний репертуар розучується на музичній діяльності. Чистомовки  і пальчикові ігри вихователь може використовувати в інших видах діяльності. Необхідним моментом є наочний матеріал - ілюстрації, елементи костюмів, іграшки, картинки та  ін. У підготовці і проведенні логоритмічної діяльності необхідний тісний взаємозв'язок педагогів ДНЗ: музичного керівника, вихователя, методиста. Організатором може виступати музичний керівник або логопед.

 

З огляду на те, що слухання музики є самостійним видом музичної діяльності і разом з тим воно лежить в основі всіх інших її видів, тобто по суті є провідним, в процесі розучування пісні, танцю або гри, потрібно робити  акцент на сприйняття музики, так як саме воно визначає характер руху.

 

Через слухання музики ми намагаємося збагатити емоційну сферу дітей, крім того, бесіди після прослуховування музики розширюють кругозір дошкільнят, впливають на розвиток зв'язного мовлення. Слухання музики використовується як розвиток уваги і пам'яті. Після прослуховування твору проводиться  бесіда про характер і зміст музики. Потрібно намагатися стимулювати висловлювання дітей про своє ставлення до музики, а також пропонуєтся дітям порухатися під дану музику, щоб вони змогли відчути її характер. В організації цього виду діяльності потрібно опиратися на рекомендації О. Радинової про те, що рухові реакції на зміну характеру, темпу, ритму, динаміки, фактури сприяють розвитку інтересу дітей до музики, допомагають формуванню музичного мислення у взаємозв'язку з емоційним її сприйняттям.

 

Для розвитку стійкого інтересу до даного виду діяльності підбираються  різноманітні за характером музичні твори з урахуванням їх емоційного впливу і вікових особливостей. Практика показала ефективність використання творів образотворчого характеру, таких як «Музичний буквар» Н.А.Ветлугиної, «Дитячий альбом» П. І. Чайковського, «Картинки з виставки» М. Мусоргського та ін. Вони допомагають розвинути у дітей уяву і пам'ять. Після прослуховування таких творів треба їх інсценувати за допомогою гри, яку нерідко придумують самі діти.

 

Найбільш ефективно зарекомендував себе прийом - «намалюй, про що розповіла музика» (тобто діти висловлюють своє ставлення до музики не словами, а за допомогою фарб і візерунків на окремому аркуші паперу). Таким чином, ми розвиваємо у дітей психомоторну функцію, уяву, фантазію, дрібну моторику, а також слухо-зорово-рухову координацію. Поєднання слів, музики, зорового образу і інсценівок поглиблюють дитячі враження.

 

Найбільш результативним видом музичної діяльності у вирішенні корекційних завдань є спів. Наприклад, за сумнівній вимові, «ковтанні» закінчень слів (особливо приголосних), використовується прийом розспіву мелодії на склади «ля-ля», «ті-лі-лі», «ту-ру-ру», які сприяють автоматизації звуку і закріпленню правильної вимови.

 

Для розвитку фонематичного слуху проводяться музично-дидактичні ігри, які сприяють підтримці інтересу дітей та стимулюють їх активність. Такі як: «Пташенята» Е. Тілічеевой, «Три ведмеді» І Арсєєва, «Вгадай по голосу» Е. Тілічеевой і ін.

 

Для розвитку слухової уваги, слухової пам'яті, диференціації немовних звуків використовуються такі музично-дидактичні ігри як: «На якому інструменті граю?», «Музичні молоточки», «Відгадай і зіграй, як я!» та ін.

 

У ході роботи над текстом при розучуванні  пісні, проводиться робота по корекції усного мовлення. У цьому допомагає артикуляційна гімнастика. У неї включаються вправи для мови, щік, губ, а також мімічні вправи, спрямовані на розвиток рухливості мовних органів. Такі вправи викликають позитивні емоції у дітей, а також розвивають міміку.

 

У роботі над дикцією  використовується прийом  «промовляння тексту» одними губами в різних темпах, починаючи з повільного, тому що він активізує увагу дітей і спонукає їх до більш чіткої вимови слів.

 

 

В цілому, всі перераховані вище прийоми сприяли розвитку психічних процесів (увазі, пам'яті, мисленню, уяві і т.д.); розвитку мовлення.

 

Для розвитку комунікативних якостей у дітей і вироблення вміння узгоджувати свої дії з рухами інших використовуються комунікативні танці та ігри, а також ритмічні гри. Вони допомагають дошкільнятам подолати боязкість, сором'язливість, а також природно і невимушено виконувати найрізноманітніші танцювально-ігрові дії з товаришами.

  

Таким чином, всі перераховані вище вправи сприяють розвитку у дітей слухо-зорово-рухової координації, уваги і пам'яті, ритмічного слуху, нормалізації координації рухів з промовою, просторової організації рухів, виразності і грації рухів, загальної та дрібної моторики.